Як освітня реформа втілюється на місцях?

1 вересня всі першокласники України прийдуть у Нову українську школу та навчатимуться за новим Державним стандартом початкової освіти. Головна мета – створити школу, в якій буде приємно навчатися і яка даватиме учням не тільки знання, як ми до цього звикли, а й вміння застосовувати їх у житті. Тут навчатимуть дітей критично мислити, висловлювати власну думку та бути відповідальним громадянином. Серед новацій – навчання без оцінок та домашніх завдань. Шкільний урок скоріше нагадуватиме веселу гру, ніж виснажливий навчальний процес, розповідають педагоги. Звучить досить переконливо і обнадійливо. Та чи так само оптимістично цей процес втілюється в життя на місцях?..

Фінансові донори освіти – батьки

Почалося все з того, що ненароком почула від батьків першокласників з Бобровиці, мовляв, щоб зібрати дитину до школи, треба як мінімум п’ять тисяч гривень. Себто безкоштовна середня освіта щороку обходиться батькам школярів у кругленьку суму. Адже повна амуніція першокласника – це не лише одяг та канцелярія, як мало б бути, а й вічні витрати на безкінечні ремонти у класних кімнатах навчальних закладів. Бо Нова українська школа – це насамперед нові підходи до навчання, а от класи й коридори лишаються старими. І їх оновлення, як правило, лягає на плечі батьків.

Ця система склалася вже давно, і через замовчування існує майже в усіх без винятку школах. Про неї не хочуть говорити публічно ані батьки, бо хвилюються про подальше ставлення до своїх дітей, ані вчителі, ані адміністрації навчальних закладів. Ця система, здається, настільки влилася в саму основу шкільного життя, що її не можна звідти викорінити.

Йдеться про систему неофіційних, але фактично обов’язкових грошових внесків, які сплачують мільйони батьків по всій країні з ініціативи класних та шкільних батьківських комітетів.

Одні ставлять вікна, бо зі старих страшенно дме, інші – утеплюють стіни, в деяких уривається терпець і вони купують дошки, парти й стільчики... Та що тут говорити… навіть на миючі засоби й ганчірки збирають гроші, бо хто, як не батьки?..

Новий стандарт за старими партами

До нового навчального року, який вже ось-ось розпочнеться, готувалися всі з особливою зацікавленістю. Адже чекали масштабних змін.

Значне фінансування закладено для втілення концепції «Нова українська школа»: майже 1 млрд грн на забезпечення учнів початкових класів навчальними засобами та мобільними меблями, 163 млн – на придбання техніки для початкової школи, 386 млн – на підвищення кваліфікації вчителів, 272 млн – підручники для 1-го класу. Також 48 млн передбачено на закупівлю навчально-методичної літератури для початкових класів. У цілому на видання, придбання, зберігання та доставку підручників і посібників у держбюджеті передбачено 755,5 млн грн.

Що ж маємо на місцях? Від обурених батьків з Бобровиці почула, що навіть обіцяних парт для першачків не завезли. Тож Нова українська школа для найменших учнів почнеться зі старих парт, на яких вчилися писати ще їхні батьки, а, можливо, й старші покоління. І така ситуація не лише в Бобровиці. Про готовність шкіл до нового навчального року лише розповідають красномовно. Приголомшені батьки не тільки такими умовами, а й відсутністю підручників і навчальних матеріалів. Навчальний матеріал, а подекуди й техніку та меблі, закуповують власним коштом.

У Бобровицькій гімназії, яка, до речі, щороку демонструє високі показники за підсумками ЗНО в області, до інновацій в освіті готуються з ентузіазмом. Тут вперше за останні роки набрали два перших класи. Вчитель 1-А класу Ольга Назаренко, яка в освіті працює 41-й рік, зізнається, що навчання найменших в ігровій формі практикує вже давно. У неї особливий підхід до кожного учня.

«Концепція «Нової української школи» передбачає вісім навчальних осередків: зона навчально-пізнавальної діяльності, – демонструє Ольга Василівна, – змінні тематичні осередки, зона гри, зона художньо-творчої діяльності, куточок живої природи для дослідів, зона відпочинку, дитяча класна бібліотека та осередок вчителя. Головне завдання педагога, на мою думку, – виховати особистість, новатора, патріота».

Класна кімната, в якій господарює ця мудра жінка, дійсно справляє позитивне враження. Але знову ж таки... Основна заслуга у цьому батьків.

«Ось нам вже принтер передали, ноутбук для занять, – показує перша вчителька. – Це за бюджетні кошти. Облаштування осередків – це заслуга наших батьків. За що їм велика дяка! Парти поки що старі і не мобільні, як того вимагає концепція НУШ, але нам обіцяють, що за місяць, максимум - два, ми отримаємо нові меблі».

Оксана Пінчук, яка господарює на паралелі, теж починає свою розповідь про Нову українську школу з подяки батькам.

«На ремонт класної кімнати пішло близько 85 тисяч гривень – це батьківські кошти. Стенди й канцелярія – теж їхня заслуга. Освітнє середовище має бути комфортним. Цей комфорт створили мами й тата учнів. Ми утеплювали стіни, бо це дуже холодна кімната, вирівнювали стелю, ремонтували підлогу. Все... Обладнання нам обіцяють. Дещо вже привезли. Чекаємо на парти. Але, якщо дивитися правді в очі, якби не батьки, у нас би не було найнеобхіднішого».

Першачки, чекайте на тендер…

У Бобровицькому відділі освіти очей не замилюють. Основною причиною неповної готовності до нового навчального року вважають зірваний тендер через відсутність учасників.

«Лише 4 липня ми почали повноцінно працювати при Бобровицькій громаді. Адже до цього повністю ліквідовували районний відділ освіти, реєструвалися як юридична особа, заново відкривали рахунки, – пояснює начальник відділу освіти Людмила Панасюк. – До навчального року ми готові частково. Найбільше хвилює питання укомплектування перших класів. І це не лише наша проблема. Це проблема на рівні області. За залишки освітньої субвенції придбано 20 ноутбуків. Два ноутбуки ми передали Новобасанській громаді. Комп’ютерне обладнання, мультимедійні проектори, ноутбуки, ламінатори – все це закуплено і надіслано в заклади. На меблі і дидактичне забезпечення, як того вимагає процедура, оголошено тендер. 13 серпня було розкрито тендер – учасників не виявилось. На 3 вересня призначено повторний».

Людмила Володимирівна запевняє, що були спроби вийти на самих виробників меблів.

«Фабрики не в змозі забезпечити продукцією той попит, який виник. Нам обіцяють вийти на тендер. І ми на це сподіваємося. Але місяць ще точно доведеться користуватися старими партами. Мені прикро. Але ми не маємо права порушити процедуру, адже це державні кошти».

По Бобровицькій громаді цьогоріч набрали двадцять перших класів, де навчатиметься 336 дітей. На оснащення меблями виділено 319 тисяч гривень і ще 341 тисячу – на дидактичне забезпечення. Коли ці кошти вдасться освоїти – залежить від тендерних процедур і закупівель. Батьки налаштовані рішуче, кажуть, якщо до 30 вересня в класних кімнатах не стоятимуть нові мобільні парти, звертатимуться до Міністерства освіти.

А вже цього понеділка щаслива дітвора переступить поріг Нової української школи, яка розпочинає свою діяльність на ентузіазмі вчителів завдяки фінансовим донорам – батькам.