На Чернігівщині майже 2 тисячі дітей проживають в інтернатних закладах

У серпні цього року Уряд затвердив Національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки та План заходів з реалізації її I етапу.

Реформа ставить за мету щорічне зменшення на 10% кількості дітей, які виховуються в загальноосвітніх школах-інтернатах, навчально-реабілітаційних центрах, дитячих будинках тощо. Відтак, з 2020 року дітей віком до трьох років будуть влаштовувати в альтернативні форми сімейного виховання, а не в заклади інституційного догляду. Планується до 2026 року діяльність таких закладів (у яких проживає більше 15 вихованців) припинити взагалі.

На центральному рівні розроблені методики проведення першочергових заходів реформування. Наразі вони апробовуються на Житомирщині і до кінця року будуть направлені в інші області України.

На даному етапі потрібно сформувати та підготувати регіональні команди та забезпечити функціонування відповідного інформаційного ресурсу.

30 жовтня заступник голови — керівник апарату облдержадміністрації Наталія Романова провела засідання обласної міжвідомчої робочої групи з реформування системи інституційного догляду та виховання дітей, аби визначитися з вектором подальшої роботи.

— Прикро, що на Чернігівщині за заявами батьків майже дві тисячі дітей проживають і утримуються в інтернатних закладах системи освіти. З початку року до них зараховано 444 дитини. За минулорічний аналогічний період — 278. Така статистика насторожує. Маємо визнати першочергову проблему — погане батьківство, — зауважила Наталія Романова.

Один з перших кроків реалізації Національної стратегії — обмеження переліку підстав для зарахування дітей до інтернатних закладів. Відповідне рішення приймає Комісія з питань захисту прав дитини. Так, на сьогодні зарахування учнів до загальноосвітніх шкіл-інтернатів можливе, якщо через стан здоров’я чи режим робочого часу батьків ускладнюється виховання і догляд дитини. В інших же випадках громада зобов’язана надати родині соціальну підтримку, аби дитина не потрапила до інтернату.

На сьогодні в області налічується понад чотири тисячі соціально вразливих сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах. У цих родинах виховується більше восьми тисяч дітей.

Як зазначила заступник начальника Служби у справах дітей ОДА Юлія Олифіренко, голова райдержадміністрації, міськради чи об’єднаної територіальної громади повинен прийняти рішення — відправляти дитину до інтернату чи допомогти родині створити безпечне середовище та покращити соціальний клімат в сім’ї, відтак, і в громаді загалом.

Супутня проблема — відсутність кваліфікованих фахівців та відповідних послуг на місцях, в першу чергу в ОТГ. Тобто, немає реального механізму підтримки родин, що потрапили у складні життєві обставини. У кожній об’єднаній територіальній громаді повинна бути служба у справах дітей (така служба створена у складі Мринської ОТГ Носівського району). Тому учасники заходу запропонували залучати до наступних засідань керівників ОТГ.

Національна стратегія передбачає і забезпечення навчання дітей з особливими потребами в інклюзивних класах. Як повідомила заступник начальника Управління освіти і науки ОДА Олена Соронович, в області спостерігається позитивна тенденція: 2013-2014 навчальний рік — 22 інклюзивні класи з 25 учнями, наразі — 159 класів з 194 учнями. Змінилася також кількість асистентів вчителів — з 21 на початку до 149 на сьогодні.

До речі, у квітні цього року Чернігівщина долучилася до науково-педагогічного експерименту з розвитку інклюзивного освітнього середовища для «особливих» дітей у загальноосвітніх школах.

У центрі уваги залишається питання розвитку патронату як альтернативи інтернатних закладів.

— Процес деінституціалізації складний, тривалий і навіть болісний. Слід зрозуміти, що це не бездумне закриття інтернатів, а пошук найкращого рішення для конкретної дитини. Для цього необхідно провести ретельну оцінку її потреб, а також здатність батьків і громади ці потреби задовольнити. Насамперед повинна працювати система раннього виявлення родин, які потрапили у складні життєві обставини, — підсумувала Наталія Романова.