Чернігівський "опорівець": на наших виборах насправді міряються силами Порошенко й Коломойський

Перебіг довиборів у чернігівському 205-му окрузі не втомлює прикро вражати. Вже були і заблоковані автівки нібито з грішми на підкуп виборців, і щоденні роздачі продуктових пайків, і пряма чи прихована агітація мало не на кожному розвороті місцевих газет, і бійки з вибитими зубами.

Євген Романенко — місцевий координатор громадянської мережі “Опора”, яка вже понад 10 років моніторить виборчий процес в Україні. Він розповідає, чому за 130 кілометрів від Києва політики обрали тактику, яку в столиці вже важко уявити. І передчуває, що це ще не всі їхні сюрпризи. 

— Головне враження від нинішньої виборчої кампанії в Чернігові - це нове дно.

— Не заперечуватиму. Чернігів місто маленьке, тут усі всіх знають. І раптом спускаються два ядерних “парашутисти” й починається таке, що не налазить на голову.

Один розказує, що продуктові пайки — це не підкуп виборців, а лише допомога. Інший розповідає, що у нього лише агітатори, і грошей ніхто не роздає. Всі розуміють, що це неправда, але довести за законом, що це є злочином, неможливо.

Є “Укроп”, політична партія. Є Геннадій Корбан, який асоціюється з “Укропом”. І є благодійна організація “Укроп”, яка асоціюється з “Укропом” — політичною партією. Гречку видає саме благодійна організація, і білбордами про те, що “заасфальтували, відбудували, надали, завезли” розвішала місто вона. Але Корбан виходить і каже: “Я не знаю цих людей. Вони щось роблять, і я їх підтримую, але хто ці люди, я не знаю…”

У Березенка інша ситуація, там вибудовується класична агітаційна піраміда. Тобто агітатор, “десятники”, “сотники” — виборча класика з часів Януковича. Тоді це робилося силами соціальними працівників, зараз суто фінансовим заохоченням. 400 гривень отримує рядовий агітатор, “десятник” отримує 1000 гривень. Скільки отримують “сотники”, я не знаю. В цю систему пірамід у мене потрапило двоє знайомих. Від них я отримав інсайдерську інформацію, але звісно, жоден із них не скаже, що там працює, оскільки це відразу кримінальна стаття. Офіційно ж є “Соціальна угода” — простенький папірець, де кандидат домовляється з волонтером, що отримав агітацію і просто її роздає. Ніяких фінансових питань там не прописано, а довести, що по цій соціальній угоді людина отримує гроші, що людина якимсь чином продала свій голос за цю соціальну угоду, можливості немає.

— Які ще нові особливості цих виборів у Чернігові?

— На попередніх виборах ми фіксували в основному факти непрямого підкупу виборців — концерти, вуличні акції, агітація у невідповідних місцях. І якщо хтось проти когось робив “чорну” листівку — одразу був вибух, “як ви можете?!”, і прес-конференції з повним залом преси. А тут використовуються надбрудні технології, і всі начебто чисті й мають усіх за дурнів. Навіть “Самопоміч” пішла тим же шляхом, що й Корбан. Теж у них їжа, благодійні заходи, ярмарка здоров’я, курси англійської мови, юридична консультація. Усе безкоштовно й під вивіскою “Самопомочі”. Лише одиниці кандидатів намагаються працювати чесно.

Іще одна особливість: фактичні лідери виборчих перегонів не є місцевими, їхнє життя ніяким чином не перетиналось із Черніговом. Що вони тут зроблять? Що від цього матиме місто?

Люди дуже втомлені цією виборчою кампанією. Не знаю, яка буде явка на цих виборах, але, гадаю, невисока. Тим більше, у нас ніколи влітку виборів не було. А Чернігів дуже провінційне місто, у всіх по селах хтось є. Влітку люди на вихідних їдуть у село, а хто не має там родичів, їде відпочивати на Десну.

— Правоохоронці якось реагують на спроби підкупу виборців?

— Вони взагалі дивують, зайняли таку м’яку, що вони поза всім. Навіть коли зупинили автівку з нібито грішми для виборців і тримали її добу — міліція нічого не робила, не відкрила її, не обшукала. Виникає купа питань, що це: непрофесіоналізм, зааганжованість чи тупе відроблення грошей? До того ж, у нічному натовпі забралось дуже багато кремезних людей, за нашими спостереженнями, в кожного другого зброя була. Уявіть собі ситуацію, якби раптом почалася якась “рубка”? Міліція б уже нічого не змогла зробити.

— Минулої неділі у Чернігів приїздив Саакашвілі. Що це було?

— У мене таке ж враження: “А що це було?” Я був там, і бачив поряд губернатора Валерія Куліча, через якого все почалося, бо на минулих виборах він виграв у 205-му окрузі. Сидів кандидат від БПП Сергій Березенко, а в залі — Владислав Атрошенко, який виграв вибори у 206-му окрузі й фактично очолює штаб Петра Порошенка в області. Очевидно, що вони причетні до візиту Саакашвілі більше, ніж інші політики. Взагалі ж уже очевидно: те, що коїться в Чернігові — міряння силами між президентом і Ігорем Коломойським.

— Серед усього розмаїття чорного піару на цих виборах було щось таке, що вас особливо зачепило?

— Був один інцидент. У нас вночі агітатори люблять розкидати “чорнуху”. Я у себе дуже рано вранці вийшов у під’їзд, бачу, висить портрет Леоніда Черновецького зі слоганом: “Голосуйте за мого ставленника Сергія Березенка”. Ще було одне чорнушне оголошення про Корбана, де він був намальований в образі Шарікова. Але всі ці речі настільки швидко прибирають, що зазвичай до того, коли народ прокидається і їде на роботу, ніяких агіток не лишається.

— Чи дійсно Корбан і Березенко є лідерами перегонів?

— За традицією, на Чернігівщині хто більше дає гречки, той і перемагає. Обидва штаби добре фінансуються, вони роблять соціологічні зрізи, вони бачать і розуміють ці речі. Та й сам Владислав Атрошенко у 2006 році став депутатом саме завдяки таким схемам продуктових пайків. У 207-му окрузі такий шлях обирав Ігор Рибаков. На 208-му в 2014 році переміг кандидат від “ЗАСТУПу”, який активно засівав людей гречкою і грошима. Хто годує — той і стає депутатом у нас.

Але зараз ситуація дещо інша, бо один годує, а інший роздає гроші. Є інтрига, хто ж виграє.

— У Києві Олесь Довгий у 2012-му годував людей гречкою, але не пройшов. У Львові теж активно намагались підкуповувати людей — не вдавалось.

— А Чернігівщина — один з найбільш депресивних регіонів в Україні, і це найстаріший регіон. Середній вік населення дуже високий навіть у Чернігові, а по області — ще вищий. І в нас, на відміну від Західної України, нема кордону з багатими країнами. Білорусь і Росія, не дуже розвинені, а остання ще й недружньо налаштована. Потужного транспортного сполучення й туристичних вузлів тут нема. Виробництв, які годували б і щось створювали, теж особливо немає. І чим далі від обласного центру, тим гірше. Якщо на село знаходиться молодик, який не спився — це вже дуже добре. Я жив на Тернопільщині, і якщо порівняти наші села й їхні — це різні світи. Тому гречка тут працювала і працюватиме.

Так і виходить. У моїх батьків пенсія — по 1300 гривень. Для таких людей, як вони, кіло гречки й цукру – вже серйозні витрати. І продуктовий набір, який дозволить родині протриматись день-три, вже вважається цінністю. Зрештою, на виборах може спрацювати така логіка: якщо я братиму й не голосуватиму, то наступного разу можу нічого й не отримати.

— Як виходити з патової ситуації “голос за гречку і гречка за голос”?

— Простих виходів я не бачу, бо ситуація дуже складна. Діяти треба одразу по кількох напрямках. Перший— робота правоохоронний органів. “Опора” недавно робила дослідження, скільки було виявлено порушень і скільки дійшло до судів. Так от, зафіксовано під 400, а в судах опинились усього 13. Якщо міліція не працюватиме ефективно, якщо справи спускатимуть на гальмах, то всі порушення у виборчій сфері ефективно працюватимуть і далі.

Друге— необхідне нормальне законодавство щодо виборів. У нас що не вибори, то виборчий закон міняється; кожен раз ухвалюють те, що найбільш вигідно провідним акторам. Ясно ж, що на наступних місцевих виборах закон знову змінять.

Далі, мажоритарка. Треба зробити параметри про вихід кандидата саме з тої території, де він обирається. Парашутисти — ганебне явище.

Крім того, варто проробити величезну роботу із самими людьми. Хоча б мінімальну просвітницьку кампанію. Не на рівні наївних “круглих столів”, а серйозних інформаційних акцій у глибинці. У людей, які пережили такі катаклізми як війна, недоїдання, розпад країни, оця бережливість на грані інстинкту самозбереження, вона пересилить усе. Не думаю, що тут можливо щось змінити. Важливо орієнтуватись на людей до 40 років, щоб розірвати в цьому сенсі зв’язок поколінь. Адже, якщо не втручатись, ці люди стануть такими ж, як їхні батьки. Тому треба пропонувати альтернативне розуміння процесу виборів, представництв і так далі.

Ну і, звісно, загальні зміни в державі. Це всі ті багатостраждальні реформи, про які ми вже наслухані і втомились говорити, але яких особливо не видно.

— Восени будуть місцеві вибори. Зараз уже видно якихось серйозних кандидатів?

— Думаю, вже зараз на вибори по 205-му округу вийшло багато кандидатів, аби заявити про себе й розім’яти м’язи напередодні місцевих виборів, або “відкатати” якісь нові виборчі технології. Наприклад, Ігор Андрійченко від Демальянсу, або “Самопоміч”, вони не є лідерами перегонів, але дуже активно працюють, роблять собі якісь плюси на наступні вибори.

— Ви кажете, що маєте чимало свідчень порушень, але належного розслідування так і не відбувається. Що робити в цій ситуації?

— Треба говорити про них у суспільстві, надавати розголосу, щоб люди, які мають відношення до цих брудних технологій відчували, що є їх несприйняття. Хоча б такий варіант. Ну і окремо, як я уже казав, належна робота правоохоронців.

Бо ми пишемо їм заяви, їх приймають – і тоді просто закривають, кажучи, що нема складу злочину. Якщо хочуть закрити, завжди знайдуть причину — завжди можна щось додати чи загубити, було б бажання.

Зараз є велика загроза силового протистояння у день виборів. У жовтні 2012 року в 207 окрузі до нас приїздили карусельщики Януковича, “крєпкіє журналісти” з Білої Церкви, але вони собі покаруселили й поїхали, практично на людях не з’являючись. Зараз же таких людей по місту вже велика кількість. Часто буває так, що ніби нізвідки збирається цілий натовп кремезних молодиків. Лишається тільки сподіватись, що в день виборів обійдеться без силових протистоянь.

www.theinsider.ua

Автор: Антон Семиженко та Марина Данилюк-Ярмолаєва