Розклади по 205 округу
Цифри, відсотки, прізвища, останні дні цієї інформації достатньо. ЦВК повідомляє, ЗМІ ретранслює, хтось порівнює ,прогнозує. От вирішив коротко проаналізувати чи навіть не формально описати перебіг кампанії та закономірності її результатів. Мінімум цифр, лише сім основних тез щодо оцінки виборів по 205 виборчому округу з центром у місті Чернігів.
Знову домінує бренд
Перемога бренду не є новим в українській політиці. Перемогти може і німий, не писемний кандидат, якщо його вестимуть від правильного бренду. Кампанія 2014 року лише вкотре підтвердила це. Так колись перемагали Юлені мажоритарники на різних виборах, цю ж тенденцію, навіть більш вдосконалену, продемонстрував Блок Петра Порошенка.
Успіх бізнесмена-аграрника Валерія Куліча на 80% завдячує прізвищу Петра Олексійовича та єдиному гаслу всієї компанії. Стала, монотонна кампанія з самого початку базувалась на завданні докрутити рейтинг маловпізнавану кандидату до відмітки партійного бренду. Так і сталося. Ще за тиждень до дня виборів в штабі Куліча пройшла хвилька смути - їх кандидат, по соцілогії, мав другий результат. Але фактор того, що 30% людей визначалось зі своїм вибором безпосередньо на виборчих дільницях забезпечило впевнену перемогу, тому навпроти чийого прізвища, зазначалось, поки що чарівне прізвище президента. 20% фори, які потрібно було зв’язати з своїм прізвищем таки спрацювали.
Варто зазначити, що чернігівська область одна з не багатьох де БПП отримав перемогу по партійних списках, а отже штаб Атрошенка, хоча й не блискавично, але впорався з своєю задачею.
Бабло не допомогло
Про що ж інше, як не про фіаско Анатолія Долеско може йти в цьому пункті? Закопати на окрузі кілька мільйонів і не потрапити навіть в п’ятірку лідерів – це однозначний провал для бороданя, що висів на кожному стовпі. Ні пафос, ні пакети, ні гроші не допомогли Долеску не те, що перемогти, а навіть прокачати до належного рівня свою впізнаваність, яка попри ретельне покриття зовнішньою рекламою досягла максимальної впізнаваності лише на ЧеЗаРі. Анатолій Долеско не висів хіба-що в квартирах чернігівців. Борди розставлені далеко за межі округу, це явне марнотратство є або свідчення безмежних бюджетів, або кидок Долеско з боку його штаба. Хоча обидва твердження можуть мати місце і в комплексі. Але основним ворогом для київського парашутиста в Чернігові став час. Місячний термін кампанії унеможливив відбудову піраміди. Пакети і конверти почали працювати, але їх кількість виявилась не достатньою. Ну що ж, можливо, після повернення обіцяних вкладів Демарка ми ще побачимо пана Долеско в якості кандидата в Чернігові. І якщо по останньому є висока вірогідність, то вірогідність повернення боргів банку, як і рейтинг Долеско, не перевищує 7%.
Рейтинг не можна передати, як естафетну паличку
Часто кандидати розповідають своїм колегам по цеху, як вони можуть передати свій рейтинг на чиюсь користь, то все казки самолюбів, що вирішили відбити кошти витрачені на кампанію. Так, інколи зняття на чиюсь користь, за гарного піару цього факту може допомогти. Але розраховувати, що можна протягнути, лижника лише завдяки посмішці в рекламі і попередньому авторитету наївно. Це стане гарним уроком пану Дубілю, який водячи за руку Андрія Дерезимлю розраховував на бліцкріг. Його успіх і понад 50% в протистоянні з мером Соколовим в 2012 році навіть на половину не вдалося повторити молодому професіоналу. І яким би не був тираж газет Дерезимлі, які прогнозували йому спочатку 46, а потім 53%, навіяти ці рожеві мрії виборцям не вдалося. Об’єктивно потрібно констатувати, що не має колишніх 53%. Для самого Дубіля, проходження в раду по партійних списках чи отримання владної посади є ледь не єдиним шансом, в короткостроковій перспективі зберегти вплив у Чернігові, який шаленими темпами почне перетягувати запеклий опонент Владислав Атрошенко.
Наявності амбіцій в технічного кандидата замало для тріумфу
Це історія про російсько-мовного комбата з Івано-Франківська, що приїхав в Чернігів накривати “наркопритони” і боротися з гадами у владних ешелонах, а заодно подумав, що можна стати і нардепом. Ганяти наркоманів з депутатською “корочкою”, мабуть, ефективніше, ніж міліцейським посвідченням. Чи то виконуючи завдання по акумулюванню голосів в ролі кандидата-військового, а може будучи не в курсі про угоду Яценюка і Порошенка, Роман Пицьків до останнього боровся за перемогу. Зустрічі в дворах регулярні прес-конференції, на яких Пицьків то говорить про готовність знятись на користь іншого кандидати, то рівно за тиждень бере свої слова назад. Лише невдалі спроби бути в медійному полі для позиціонування серйозності намірів. Можливо. Роман щиро вірив, що зростання рейтингу Народного Фронту за рахунок якісної рекламної кампанії перетече і йому, але дива не сталося, все ж Пицьків не Куліч.
Для перемоги потрібна впізнаваність
Попри всі інші технологічні чинники, для того щоб за тебе проголосували – тебе повинні знати. Якщо Долеску й вдалося компенсувати цей недолік за рахунок грошей, то молодому військовому, громадсько-політичному діячу Ігорю Андрійченко явно не вистачило бюджету та сил. Не достатньо, просто бути гарним хлопцем – потрібно щоб про це знали всі. За рахунок відданого електорату Ігорю, звичайно, вдалося посісти третє місце в цій гонці, але, якщо він планує рухатися далі по політичній річці, то лише на гарних намірах тут не випливеш. Були спроби ущипнути Андрійченка за здоровенні розтяжки на будинках про вул. Рокосовського, але всі прекрасно розуміли, що то мізер в порівнянні з витратами інших кандидатів. Відсутність належної присутності в ЗМІ та на вулицях не дали набрати обертів. Ще одним недоліком кампанії може бути прив’язка до Гриценка, адже саме з наметів Громадянської позиції роздавали агітпродукцію Андрійченка.
Роль технічних кандидатів
Технічних кандидатів варто ділити на дві групи. Ті, хто грає на когось і ті, хто працює на перспективу для себе, але в обох випадках і ті, і інші розуміють штучність свого змагання. Окрім можливості заведення додаткових членів ДВК, розстановки спостерігачів і медійного поливання лайном опонентів, так звані, технічні кандидати мають і ряд інших функцій. Одна з таких задач – відтяжка голосів. Трійка лідерів перегонів (Куліч, Дериземля, Андрійченко) спромоглася в сумі набрати лише 52% голосів виборців. Лише половина від всіх проголосувавших віддала свій голос за того, хто мав шанс змагатись за перемогу. 20 кандидатів на окрузі – далеко не рекорд для України на цих виборах, але одразу ціла група з кандидатів системно відкушувала по півсотні голосів на кожній дільниці, що в кінцевому результаті не дало їм і 5% рейтингу, але мало можливість суттєво вплинути на підтримку фаворитів.
Результат забезпечується до дня виборів
Впевнене лідерство у виборчих перегонах одного з їх учасників відбиває в опонентів будь-які бажання фальсифікувати. Напередодні дня виборів гуляло багато пліток про потенційні зриви виборів, як на окремих дільницях, так і на окрузі в цілому, в разі незадовільних результатів одразу від кількох кандидатів. Керуватися чутками справа не вдячна, але точно були і можливості, і наміри. Групи тітушок на концертах Куліча і Долеско – якраз ті, хто в результаті міг би вирішувати результати виборів. Безумовно не мав наміру так легко віддавти перемогу в Дубіль. Додаткової мотивації йому додавало, що основним опонентом його кандидату був ставленик Атрошенка, програти Кулічу вдвічі образливо для нардепа, що навіть на дебати прийшов замість Дериземлі.
Та значний відрив Куліча від опонентів на абсолютній більшості дільниць показав не можливість схилення шальки терезів на свою користь за рахунок брудних технологій. Разом з тим все ж варто відмітити, що опрацювання протоколів по 205 округу було затягнуто більше середньочасової норми, а отже протистояння на ОВК таки було, та як вже зазначалось вище відбити більше 10% без суттєвих порушень в день виборів вже не можливо.
Парламентська кампанія закінчилась. Вона була рівно однаково, як прогнозованою, так і не сподіваною по певних критеріях і явно внесе свої корективи в місцеві перегони, що відбудуться досить скоро попри певну втому від виборів з боку населення.
Публікація здійснюється в рамках конкурсу на кращий аналітичний матеріал про вибори на Чернігівщині. Детальніше за посиланням: Конкурс на кращий аналітичний матеріал про вибори на Чернігівщині.
Автор: Дмитро Ткачук
интересно и с юмором
ще б помилки повиправляти...
Куліч ніколи не опускався на друге місце. Почав перегони з 15%, потім - 15,8; 24; і майже 28%. А Дериземля починав з 13,8% і закінчив 14%. Це дані "нейтральних" соціологів.
Вочевидь автор явно симпатизує Андрійченку, або ж просто працював у нього в штабі. Це видно по змісту, адже як можна обєктивно не згадати того, що Ігор починав із команди Савченка, був членом ПР і, подейкують, навіть завербованим агентом по лінії СБУ
До того ж Андрійченку явно не бракувало грошей. В матеріалі відслудковується образа на комбата Пицківа, тому явно писав хтось наближений до Андрійченка. Писав явно не журналіст, бо стільки помилок у тексті журналіст зробити просто не може.
(Оновити зображення коду)