Округ 208: Головне для кандидата робота з людьми і для людей

Один із найбільш цікавих округів на Чернігівщині – 208. Так вже склалося, що в цій виборчій кампанії округ, яким опікувався головний радикал України, залишився вільним. Цікаво, що і провладні партії «Блок Петра Порошенка» та «Народний фронт» в окрузі офіційно кандидатів не мають. До того ж цей округ належить до аграрних округів, які політтехнологи вважають ласими шматками. І як очікувалося боротьба в ньому розгорнулася неабияка.

Лідери перегонів

Зазвичай в таких округах перемогу здобуває або відома загальноукраїнська постать (як це було з Олегом Ляшком) або той, кого підтримують найбільше виборців, які готові голосувати за «свого кандидата». Якщо переглянути список всіх 15 кандидатів, то перший, хто потрапляє до лідерів перегонів в цьому окрузі – Валерій Давиденко. Насамперед, він – аграрій, представник всеукраїнського аграрного об’єднання «Заступ». Дійсно постійно працює з селянами. Має досвід як стратегічного керування (був заступником міністра), так і тактичного (досвід керування агрофірмою «Агродім»).

Наступним серйозним гравцем в окрузі є учасник минулої парламентської кампанії, який програв округ Олегу Ляшку у 2012 році. Це – Михайло Голиця. Один із київських функціонерів, який довго працював у столиці України, і згадує про земляків лише напередодні виборчої кампанії. Фактично він постійно був присутній в окрузі лише в с.Плиски Борзнянського району. На сьогодні Михайло Голиця вже третій кандидат, який в агітації наголошує, що його підтримує пропрезидентська партія.

Хоча округ був в останні роки «радикалізований», але говорити про високий відсоток представника Радикальної партії важко. Міський голова Бахмача Павло Шимко практично не веде активної агітаційної кампанії і розраховує, як всі інші кандидати «від Ляшка», на те, що лідер партії «паровозиком» втягне їх до парламенту. Виборець сам повинен розуміти, що такий кандидат навряд чи буде відстоювати інтереси округу. 

Валентин Запорощук – представник «серйозного» київського бізнесу – має в окрузі і партнерів, і ворогів. Його виборчий образ просувається насамперед через ЗМІ і має на думку експертів ряд нехарактерних для нього рис, які одразу спадають в очі, коли його бачиш наживо. Мабуть найбільшим гальмом у його виборчій кампанії може стати його політичне минуле і тісна співпраця з Партією регіонів. Загальнонаціональна кампанія, яка триває проти екс-регіоналів протягом останніх місяців, може зіграти з ним злий жарт. 

Мабуть останнім серйозним конкурентом в окрузі є хоча і самовисуванець, але діючий соціаліст –Петро Устенко. Він на початку 2000-них вже намагався потрапити до парламенту від Чернігівщини. Був головою Соціалістичної партії, але щось не поділив з Миколою Рудьковським. На думку технологів, для нього пройти до Верховної ради останній шанс не стати політичним трупом.

Інші кандидати по цьому округу не заслуговують, на мою думку, серйозної уваги. Частина з них відноситься до технічних кандидатів і, навіть, до клонів. Декого з цих кандидатів у народі називають «політично стурбованими», які або розраховують на підтримку загальноукраїнських брендів («Батьківщина», «Сильна Україна», «Опозиційний блок», КПУ) або ті, хто ще недавно звинувачували опонентів у використанні адмінресурсу, а сьогодні є класичним проявом цього явища.

Технологічний фактор кандидатів кампанії

Кандидат в депутати, Валерій Давиденко, за інформацією з районів має найбільш розгалужену мережу агітаторів, які залучають найбільше прихильників.

Система виборчої кампанії Михайла Голиці відбудовується з чистого аркушу. І йому, щоб нагадати про себе, потрібно витратити значні кошти, джерела яких, на думку громадських організацій, офіційно нікому не відомі.

Представник від Радикальної партії Ляшка, Павло Шимко, фактично відомий лише у місті Бахмач. Навіть агітаторам партії важко його просувати в окрузі. Його роль бути за спиною у Олега Валерійовича, коли той приїздить до округу.

Складається враження, що технологи Валентина Запорощука не поважають звичайного виборця, вважаючи, що все можна купити.

Петро Устенко один із найбільш досвідчених політиків, або як кажуть «матёрый». Він зараз використовує будь-які засоби для залучення прихильників. Головна його «фішка», що саме він представляє партію Петра Порошенка. Фішка не зрозуміла: діючий соціаліст представляється від іншої політичної партії, один із лідерів, якої спростував цей факт. Як і у випадку з Михайлом Голицею джерела доходів Петра Івановича майже невідомі громадськості.

Суб’єктивний фактор кандидатів кампанії

Якщо казати про Валерія Давиденка, то ті, хто його безпосередньо бачили, підкреслюють, що він легко спілкується з простими людьми та керівництвом, дуже відкритий і налаштований на позитив.

Михайло Голиця зовні нагадує звичайного радянського інтелігента – м’який, нерішучий, але душевний. У інтернеті і зараз можна знайти відео, на якому головний радикал бив газетою Михайла Миколайовича по голові, а той не зміг постояти за себе.

Павло Миколайович Шимко нагадує гоголівську «людину у футлярі», якого волею долі винесло на значно вищий рівень, ніж він міг собі уявити. Скоріш за все до нього найбільш підходить термін «солдат партії», що для виборців депутата-мажоритарника не потрібно.

Валентин Запорощук - доволі гарний актор. Якщо потрібно він може бути і «своїм хлопцем» і  сучасним менеджером європейського типу. Хто він насправді знають напевно лише його близькі. Цікаво, що будучі господарем ряду підприємств він залишається в тіні, мабуть як у Остапа Бендера «Зицпредседатель Фунт».

 Петро Іванович Устенко – класичний партійний функціонер. З лютого 2005 він став членом СПУ і майже одразу очолив Кримську республіканську організацію цієї партії. У листопаді 2011 був обраний першим заступником голови партії, а з квітня 2012 очолив СПУ. Нещодавно програв Миколі Рудьковському цю партію, але і досі використовує її бренд.

Публікація здійснюється  в рамках конкурсу  на кращий аналітичний матеріал про вибори на Чернігівщині. Детальніше за посиланням: Конкурс на кращий аналітичний матеріал про вибори на Чернігівщині